Як «злити» рейтинг президента? Кухня, про яку не здогадуються президенти.

0
2014

В Україні останні три президенти перемагали з результатом не менш, ніж 46 % . Що стається далі з народною довірою, чому по закінченню каденції рейтинг падає до 10%, а то й нижче? І чому його найбільший приріст падіння саме на перші пів року президентської роботи? Спробуємо відслідкувати тенденцію на рівні Переяслав-Хмельницького району.

Президент виграє і його виборці в надії на месію чекають результату, до того ж швидкого. Багато хто за нього голосував, маючи свої якісь надії, хтось виважено, а решта – бо попросили чи бо всі за нього. Про те, що ми відповідальні за свій голос – здогадуються далеко не всі.

Отож з новим президентом з’являється новий голова районної державної адміністрації. Останні пів року це вже відбувається за конкурсом. Наразі наш район такого щастя ще не застав. Усі ці роки вони призначалися за квотою політичної сили, а в роки Януковича – хто більше занесе куратору в Адміністрацію Президента.

А ми з вами ще з часів Сталіна знаємо, що кадри вирішують все. Прийшов новий голова РДА і перший тиждень всі, хто вважає себе скривдженим, ображеним, потоком йдуть до нього. Так триває тижнів зо два. Що далі? Їх так багато, що новопризначений голова РДА розпочинає давати завдання вирішувати ці питання своїм підлеглим – чиновникам, які працювали за попередньої влади. І тут у людей прозріння! Закони ті ж. І знову ж ті чиновники, які за попереднього голови не вирішили їхні проблеми. І знову те ж коло. Третина відразу на все махає рукою. Адже вони чекали приїзду саме нового голови, який вирішить проблему. А у нього, якщо по квоті чи по хабару, завдання інші. І, звісно, конкуренти в нього були. І після першого ж розпорядження відразу починають на нього рити. Проте штат РДА формувався попередниками ))) І ці люди звісно не фахівці бізнес-класу. Бо за таку зарплатню працювати шикарно, майже безкоштовно, на результат для людини мало хто буде. Тому в бізнесі – акули, а в РДА – їхні дружини, куми та доньки ))). Навіть керівник апарату претендував на посаду голови РДА, куди його штовхав місцевий політичний бомонд.

І розпочинається новий процес розсилання листів-відповідей заявнику за схемою копіювати-вставити старі тексти, з новою датою та підписом нового голови. Те ж саме й про відписку. Я не раз таке бачив на практиці своєї шести місячної роботи. Отримавши такого листа, рейтинг президента починає танути.
Але є такі, що не здаються і пишуть його від руки самому Президентові, в очікуванні відповіді від нього особисто. Звісно, таких листів з усієї Україні надходить багато. Президент їх особисто не читає, принаймні не всі точно. Там є помічники, які навряд чи розберуться в проблемі глибинки, проте приймуть рішення надіслати чиновника в область (які теж не змінилися), ті приймуть рішення перенаправити голові РДА, який має дати відповідь. Останній переадресує тому ж таки чиновнику знову. І досить часто на запит до президента людина отримає відповідь від голови РДА, підготовлену тим же чиновником, що відповідав за вирішення проблеми ще за часів попереднього президента. У листі, для більшого знущання над заявником, маленьким шрифтом ще й прізвище його вкажуть, звісно не навмисне, бо того вимагає офіційне діловодство.
І тут рейтинг донизу ще на третину. А опоненти, активізувавшись, розповідають: а що Ви, мовляв, хотіли?
Головна проблема будь-якого району – це земля і її самозахоплення. Якщо поряд річки, озера, то ця проблема стоїть, як лакмусовий папірець. Усі чекають, чи подасть новопризначений голова судові позови на повернення земель, лісів, пасовищ, які незаконно оформили. Якби подав, то, наприклад, юристи РДА насправді мали б не вилазити із зали судових засідань. Наші мають п’ять робочих днів, чотири з яких точно сидять у своєму кабінеті. Один день на тиждень вони або хворіють, або коли немає кого відправити як кур’єра, то цю роботу доручають їм. Звісно толковий юрист за 2000 гривень в місяць працювати не прийде. І вихід також є: взяти людей за договорами через комунальні установи. У цьому питанні мали б допомогти депутати районної ради. Натомість, там ділять гроші ті, хто вже по 20 років переобирається і катається на чорному джипі. Ті неодмінно скажуть, що грошей немає, у всьому винен президент і його нові недолугі реформи. Ми краще взимку гроші в асфальт закатаємо, а то я учора їхав, колесо пробив, стан – катастрофа, потрібно щось робити. І пішли грошики туди, куди потрібно. Тільки от прості селяни раз у місяць «копійкою» або автобусом на базар, чи в лікарню з’їдять і насправді не відчують кайфу від ремонту доріг у зимову пору року. Лише побачать як то все весною «спливає») Та якщо так розібратися, то багатотонні авто явно не простих селян розбивають ті дороги. А от відремонтують їх, в тому числі, і за їхні податки.

Кожен президент йшов на вибори з якоюсь своєю власною фішкою, що чітко вирізняла його з-поміж інших. Інколи ці фішки називають «реформами». Якщо хочете реалізувати реформу, не доручайте її втілення чиновникам із РДА чи ОДА. Вона відразу приречена на провал. Чому? Ви б чули що «фахівці» з району розповідають про децентралізацію чи медичну реформу ))) При тому в різних селах одна й та ж особа може говорити про реформи по-різному. Я відверто шокований. Мабуть то все від фаз

Головний лікар Переяслав-Хмельницької ЦРЛ Володимир Якименко, саботує медичну реформу

місяця залежить. Наприклад, головний лікар ЦРЛ, який є депутатом районної ради, встає і говорить, що хоче, щоб медична реформа «не пішла». Що це? Саботаж? Чи відверте небажання розібратися в цьому? Зізнається, що на другому році він про неї, реформу, нічого не знає. А місцева преса про це все пише. І пише так, що наче Уряд у нас тупий.

Насправді, якщо якомога більше одночасно реалізують реформ – тим більше чиновників на місцях пригинають голову, чекаючи, що реформа пролетить повз. Особливо, коли цим чиновникам від 55 років. Із часів Горбачова вони цих реформ наїлися. У них шаблонне мислення і потрібно їм давати покрокову інструкцію, з чіткими дедлайнами. Тоді щось і зроблять. Звісно, дехто може перегнути палицю. Для прикладу, я був свідком, коли на початку 2015 року ці ж районні депутати накручували сільських голів і всіх експертів з області на чолі з заступником голови КОДА, ледь вилами з актової зали РДА не виносили, аби тільки той громади тут не утворював. Сепаратистами їх називали, розкольниками. А тепер дивуються, чому в Київські області немає громад. Ви ж, шановні. цих же обласних чиновників ледь не спалювали на вогнищі за бажання вам розповісти про «громадівський рай».

У другій половині 2015 року пішли перші гроші від дій Уряду щодо фінансової децентралізації, щоправда маленькі. У 2016 році грошей «завалило» багато. І вже всі чубляться, якого ж формату має бути громада: від однієї (вирішили на кінець 2016 року) нехай буде чотири, а місто окремо п’ятою. Вирішували, вирішували… А час іде, й довирішувалися, що всі встигли пересваритися одне з одним. Так громад і не утворили. Але сваритися то нам не вперше. Та хто винен у тому всьому??? Звісно, президент! А чому винний? Бо на прикладі нашого району у відповідальний час районне керівництво просто усунулося від проведення інформаційної кампанії. «Політично тонка справа ця реформа», – тоді звучало пояснення цьому.

Субсидії.
Масово їх розпочали отримувати в 2015 році. Опоненти президента поширювали достатньо фейкових вигадок. Чиновники на місцях толком не могли пояснити, який розмір і коли громадяни отримують її. Наприклад, в Переяслав-Хмельницькому, Баришівському районах приблизно в листопаді субсидії десь на 70% були нараховані в електронному вигляді. Але повідомлення про нарахування громадяни отримували аж в грудні-січні. Чому так пізно? Причина банальна: в управліннях соціального захисту не було всього-на-всього паперу. А відсутність повідомлень наганяло жах на населення. Рейтинг летів донизу. У Переяслав-Хмельницькому районі папером управління забезпечував політичний осередок «Солідарності», а так – був би бунт. Голова РДА йшов на вибори від іншої політичної сили і, можливо, свідомо не вирішував проблему з папером. Але для друку потрібні ще й принтери, картриджі, які, звісно, в управліннях соціального захисту на ладан дихають. ) Потім ці повідомлення передаються сільським головам, які не завжди оперативно приїздили. Ще й неякісно інформували громадян, де і як їх можна отримати. Тому що в межах району просто відсутня система комунікації влади з громадянами. Прості люди в більшості чітко не відрізняють, яка різниця між районною радою та районною адміністрацією. І часто плутають то все з міською радою.

Освіта.
Реформа освіти. Міф за міфом. Знову ж таки людський фактор. Суть реформи – дати якіснішу освіту дітям. Уперше заговорили про утворення опорних шкіл у районі в 2016 році. Мав бути конкурс на визначення опорних шкіл. Але чи то так пояснювали, чи то директорам не так воно було цікаво… Тому якось не активно в нашому районі цей процес проходив. Ініціативу проявив тільки один директор школи. Визначили зробити опорну школу в селі Студеники. Відповідні рішення щодо руху реформи мали приймати районні депутати. Останнім начальник відділу освіти, яка є до того ж теж депутатом, пояснювала навесні 2016 року: якщо ми голосуємо за опорну школу в Студениках, то тоді школа отримає 400 тис. грн. на шкільне обладнання. Тому якщо хочете щоб школа отримала ці кошти, голосуйте, а сама реформа – фігня. У серпні вона вже заговорила про інше: для того, щоб зробити опорну школу, потрібно цьому закладу мати філіали – школи початкового рівня. І назвала села Гланишів і Мазінки. І щоб на профільні уроки до Студеників їздили діти з Великої Каратулі. Батьки останньої збунтувалися, бо 22 км відстані до Студеників. Гланишів (31 км) теж був проти. А Мазінки – всі 45 км. Взимку по слизькій дорозі батьки дітей нікуди не відпустять. На запитання, чому вона про це не попередила депутатів, то отримали відповідь, що в області їй про це не сказали.
Тобто про реформу начальник відділу освіти чи не дослухала, чи не все так зрозуміла.
Єдиним варіантом для опорної школи в районі була Циблівська ЗОШ. Ще, як варіант, школа в Дівичках чи Стовп’ягах. Але точно не Студеники, бо найближчий філіал, який би міг бути – це в селі Переяславське, де є дев’ятирічка. Але там батьки категорично проти Студеників. Діти старших класів йдуть вчитися до міста Березань. Просто не врахована специфіка. Колектив школи Студеників хороший, ініціативний, але географія і критерії реформи «не пляшут». Але зараз туди в школу ми просто «валим» кошти без фактичного освітнього округу .

Бізнес-клімат. У районі існують відверті аграрні монополії (фермерів), які перебувають в умовній змові. Втиснутися молодим зі своїм баченням розвитку агробізнесу практично нереально. Орендувати паї чи просто збирати молоко у населення за вищою ціною, ніж у місцевого молочного олігарха – кропітливо. Тотальна відсутність генеральних планів населених пунктів, генерального плану району, інвентаризації землі ставить нанівець і можливість введення прозорого альтернативного інвестора.

Земля. Те, за що воюють з давніх-давен. Села надшвидкими темпами старіють та вимирають. Молодь звідти тікає. Ще 15 років тому люди билися та сперечалися через ширину обніжка між городами. Тепер це вже нікому не потрібно. В другій половині 90-х сільські ради чи колгоспи масово своїми рішеннями роздавали земельні ділянки у сезонне користування селянам. Останні тоді їх обробляли на повну, але не приватизували. То не знали як, то грошей не було, а то ще лінь в райцентр їхати. Тепер у них сил немає їх обробляти. Платили вони податку 6 копійок на рік за сотку. Тепер ці землі «гуляють». А ні, вони не «гуляють», їх обробляють суцільно важкою сільськогосподарською технікою у межах сіл. Решта селян це бачать та розуміють, що бур’яни теж не добре, але й несплата податків теж не по «фен-шую». І мовчать. Ні, вони не мовчать, а на кухнях те обговорюють, у випадку, якщо у них щось сталось і фермер відмовив у допомозі. А хто ж винен, що в конкретному селі таке відбувається? Звісно, президент! Ні, не сусід; ні, не кум і навіть не фермер, а президент!

Реформа поліції. На мій погляд, одна з успішних. Але переважно працює у великих містах. Вже кілька років не бачу на дорогах України колишніх хабарників з палками. Кілька разів мене зупиняли в Одесі, Борисполі нові поліцейські і замість негайного складання акту: спершу запитували причину, чому мені довелося порушити правила дорожнього руху. Поліцейські, розуміючи вимушеність такого мого кроку, бажали приємної подорожі. І не натякали на хабар. У маленьких містах, як Переяслав-Хмельницький, поліція працює занадто повільно. Проблема перша – відсутність кадрів, друга – всі «свої». Моральний аспект: покарати чи притягнути до відповідальності свого родича чи того, з ким ріс на одній вулиці – занадто тяжкий. Переконаний, що переяславці мають нести службу в Яготині, а яготинці – у нас, і постійна ротація по області. Бо місцеві колишні «бізнес-еліти» втручаються у призначення керівників поліції. Тому тут грандіозних змін немає. І громадяни Переяславщини сприймають реформу через призму свого краю, а не міста Київ. Неодноразово чув висловлювання від місцевих «рєшал», що нові реформатори розвалили міліцію, нового ніяк не створять. Але що розвалювати, коли міліції і так давно, як правоохоронців, не було. Максимум – це виїзні чергування до Межигір’я в часи Революції. Це все, на що були здатні вони в останні роки свого існування. У нас, наприклад, працюють ігрові автомати. Поліція періодично звітує: щось закрили, щось прикрили, Але на центральній площі вільно висить банер про «Супер-Лотерею». А поряд РДА. І приміщення належить колишньому «ригівському» заступнику голови РДА. Чи знає президент, що у нашому місті працюють ігрові автомати. Можливо, здогадується. Чи знають містяни, що вони працюють? Точно знають, і що??? Реакція громадян в Європі, США? У нас же винен у всьому президент.

Як чиновники тримають собі місця для відступу? Просто. На прикладі РДА: є керівник управління, він тримає вакантною посаду керівника відділу; поки керує управлінням, то отримує премію з вакантної. Якщо прийдуть «грози», переміситься на керівника відділу. У нас так головний лікар ЦРЛ може переміститися на посаду, з якої вистрибнув свого часу. Громадськість про те все знає. Як їм вдається «не випадати» з чиновницької обойми? Місцеві олігархи підтримають. А винен хто? Уряд, президент.

Робота прокуратури, що візуально конкурує з НАБУ, в якійсь мірі покращилася. Проте все відбувається занадто повільно та вибірково.
Наводжу простий приклад: громадянин звертається до Генеральної прокуратури, а та перенаправляє його звернення до місцевої. Тієї самої місцевої, яка вже надіслала відповідь цьому громадянину, і тут він отримує ідентичну відповідь, лише з підписом заступника Генерального прокурора чи прокурора області. А громадянин очікував втручання безпосередньо працівників ГПУ. Розумію, що штат там персонально не може займатися на місцях. Але цього не хочуть розуміти платники податків. Тому ГПУ мала б налагодити роботу місцевої прокуратури. Показник змін – це притягнення до відповідальності попередників із місцевої прокуратури, які їздять на крутих позашляховиках, маючи в ті часи заробітну плату в кілька тисяч гривень.

Суди. Суддів звільнити всіх і відразу. Поновлення може бути не більше 10% на посадах. Причина, чому потрібні масові звільнення суддів проста: за останні два роки вони, в першу чергу як громадяни-судді, не вказали що творилося беззаконно за часів Януковича. Так, тоді можна було їх зрозуміти, як люди, вони боялися. Але що зараз заважає виправити накручене ними? Ніщо й ніхто. Просто бажання немає. Бо вони гвинтики тієї системи. Механізм працював завдяки їхній бездоганній роботі. Новий президент один, а їх багато.

Алкоголізм. В органах місцевого самоврядування та органах виконавчої влади процвітає практика випити 100 грам під час роботи. Приводом може бути день народження у когось, хтось народився, професійні дні. Якщо в РДА працює 100 осіб, а днів в році всього 365, уявіть масштаби. Теоретично, кожен третій день. Напрактиці це періоди, що бувають затяжними. І звісно, це все в робочий час. Громадяни це бачать, чують і відповідно сподіваються, що Президент це має вирішити. І навіть розуміти не хочуть, що перші, хто це мають фіксувати та присікати – власне люди. Але й вони знають, що це покладено також на керівників відповідних підрозділів органів влади. Але, звісно, у цьому винен Президент, бо на нього була велика надія. Прикладом є Переяслав-Хмельницька РДА: свідки бачили як п’яний керівник апарату адміністрації збив дітей і зник з місця ДТП, не дочекавшись поліції. А потім кілька днів активісти спостерігали як той керівник апарату за допомогою кума-прокурора намагався «зам’яти» цю справу. В цьому процесі була задіяна як поліція, так і лікарня, і самі працівники РДА на чолі з головою, її прес-служба. Виявилося, що постраждала дівчинка не має батьків, а опікун видав розписку про відсутність претензій. Слідство відповідно буде затягнуто. Хто винен у цьому? Звісно, громадяни на виборах про це скажуть. Але на відео видно, як частина свідків ДТП, маючи в руках смартфони, не зафіксували на відео факту пригоди, не підійшли до дітей, не вимагали від керівника апарату РДА дочекатися приїзду поліції. Та й часто самі активні громадяни в стінах РДА з ним випивали не один раз.

Народ кипить собі на кухні та «Фейсбуці». Запитайте тепер у цього народу, хто винен? Звісно, Президент!

Висновок один: з новим президентом має бути і нова команда, ОДА, РДА, а стара звільнена. Лишити можна лише прибиральницю.

А громадськість має читати, вчити та відстоювати закони. Але боягузи і дороги.

Кандидат історичних наук,
депутат Переяслав-Хмельницької районної ради,
перший заступник голови Переяслав-Хмельницької РДА
Юрій Бобровнік

- Реклама -

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ