Історія не пробачає роздробленості. Лише єдність дає можливість бути сильними

0
915
Юрій Бобровнік. Кандидат історичних наук, депутат районної ради

Феодальна роздробленість зробила Київську Русь слабкою. Здавалося, батьківське князівське бажання зробити так, щоб усім синам жилося добре зіграло злий жарт з містами Київської Русі, коли прийшли татаро-монголи. Ми пережили цей час, але якою ціною. У час українського козацтва існувала окремо Запорізька Січ, подекуди й не одна, тут же було реєстрове козацтво. З часом виникла Гетьманщина, подекуди по кілька гетьманів з полковниками, що грали свою гру. Окремо боролася і діяла Запорізька Січ, яка проводила свою власну політику; окремо собі жило духовенство, міщанство та селянство. І що ми отримали? Руїну та ліквідацію Царською Росією всіх зачатків нашої козацької державності. А втрата державності – це передусім людські життя і понівечені долі. Повстала Українська народна республіка 1917 р. і що ми мали? Центральна рада собі, а військові полковники та гетьмани окремо думу думали, місцеві отамани проголошують собі сільські республіки. І що більшовики? Кожного по черзі перебили. А далі репресії, голодомори, війни…

Невже нас історія нічого не навчила?

Сьогодні Переяславщина стоїть перед вибором, як ефективніше побудувати власну систему управління. Цю ефективність дає створити Закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад».
Частина європейських країн пройшла історію створення громад, шукаючи модель ефективної системи управління та прийняття рішень. Ці країни поділилась на купу дрібних громад. Минув час і всі зрозуміли, що потрібно укрупнюватись. Ми спостерігаємо і знаємо про їхній досвід. То чому ж тоді зараз у деяких громадян виникає бажання розділити Переяславщину на три та більше громад? Щоб потім знову укрупнюватись і виходити на цілісність? Навіщо нам зараз збільшувати чиновницький апарат у три-чотири рази? У нас війна, ми маємо бути єдиними і цілісними. Так нас ніхто ніколи не здолає. Як сказали люди у Хоцьках, що один цілий пиріг важче з’їсти, а як порізати на шматочки, тоді зручно й легко.

Власне історія підказує нам, що об’єднуватись району з містом потрібно в одну громаду. Так було з давніх-давен. Які ж переваги однієї цілісної громади?
Фінансова. Три рівні бюджетів (сільські, міський та районний) об’єднаються в один. Що це дасть? Усі наявні об’єднані фінанси на Переяславщині нарешті дадуть змогу починати комплексно та почергово вирішувати існуючі проблеми.

Скорочення чиновницького апарату більш ніж на 30%. Внаслідок того, що зникне районна рада та адміністрація, матимемо економію більше 2 млн. грн., які зараз витрачаються на заробітні плати, пальне, канцелярію, комунальні.

Організаційна. Нам не потрібно буде нічого ділити, а отже сваритися. Ми об’єднаємо комп’ютери служб міста та району, скоротимо по одному керівнику відділів та управлінь і вже протягом місяця всі послуги, виплати субсидій, пенсій, інших виплат будуть здійснюватися, бо є база і є фахівці, які, до речі, всі розташовані та проживають у місті. Не доведеться ділити громадян, кому і в яку ЦРЛ їздити на обстеження та лікування, яка до того ж спільно фінансується і містом, і районом та знаходиться в Переяславі. Всі комунікації залишаються єдиними. Кращі кадри району та міста об’єднаються в єдину управлінську команду і будуть показувати кращий результат. В іншому разі районну кадрову команду поділять на три-чотири громади і заново для роботи їм треба купити офіси, стільці, комп’ютери. Також треба буде створити поліцію, податкову, пенсійний фонд і так далі. Скільки на це потрібно часу, кадрів, грошей? Ніхто не знає. Тому логічно залишатися разом. Нам потрібна адміністративна централізація при фінансовій децентралізації. Об’єднавшись разом, ми отримаємо більше прав у частині управління фінансами.

Оборонна. Сьогодні район і місто поділені на малі військові округи. У разі військового стану, керуючим стає голова районної державної адміністрації. У військкоматі все налагоджено для того, щоб проводити необхідні оборонні заходи. Розділимося? Хто і з ким буде проводити ці заходи?

Історична. Виник князівський центр Переяслав. Це був військовий, духовний та культурний центр. Навколо нього виникли, розвивалися села й містечка. Занепадав Переяслав, занепадали й села. Після Другої світової війни відбудовували Переяслав жителі сіл. Хто старшого віку, то це знають. Родинний зв’язок мешканців міста із селом просто колосальний. У переяславців, кого не запитай, є родичі в селі. І навпаки. Містяни такі ж селяни, як і селяни – містяни. Різниця на сьогодні не велика.

Рішення про ініціювання конфігурацій по громадах, згідно закону, формально з юридичної сторони належать міському, сільським головам та депутатам відповідних рад, але фактично рішення залежить від думки людей, пересічних виборців. Тому прошу всіх жителів Переяславщини активно долучитися до цього процесу і дати відповідні накази своїм депутатам та очільникам громад, як саме об’єднуватися. Та не допустити формального підходу та кулуарних домовленостей окремих місцевих фінансових груп. Вимагайте проведення сходів сіл. На цих сходах від кожного будинку має бути представник. Протокольно фіксуйте. Нехай сільські депутати голосують так як вирішили Ви.

Кандидат історичних наук, депутат районної ради Юрій Бобровнік

- Реклама -

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ