На менше ніж посаду прем’єр-міністра України «полум’яний Міхо» не згоден. Але без російських грошей домогтися її буде проблематично.
Після звільнення Міхеїла Саакашвілі Печерським судом з-під варти серіал під назвою «Незвичайні пригоди грузинів в Україні» набув нових барв. Гості з Кавказу стали почуватися в нас так впевнено, що Саакашвілі вже приміряється до посади прем’єра. Щоправда, за його словами, він не може бути в українській політиці довгостроково, бо йому, мовляв, потрібна не рутина, а великі прориви. Після здійснення цих проривів Саакашвілі мріє перейти на роботу спокійнішу – мером Одеси. Прикметно, що від президентських амбіцій Саакашвілі відхрещується. Можливо тому, що балотуватись у Президенти йому забороняє закон. Саакашвілі не був помічений у надмірній скромності. Тому анонсовані ним «зміни в Києві» стосуються не так Одеси, як перетворення посади президента на декоративну. За таких умов посада прем’єрастає головною у країні. І на шляху до цієї вершини Саакашвілі допомагають корумпована судова система України та, за даними ГПУ, «гаманець Януковича» Сергій Курченко.
Саакашвілі знав що його випустять. Портнов також
До планів Генпрокуратури геть не входило вдягати на чоло Міхеїла Ніколозовича мученицький вінець. Електронного браслету на нозі, на думку ГПУ,було б цілком досить. Нагадаємо, що запобіжний захід для підслідного обирається з оцінки судом його можливостей тиснути на слідство. А чим як не тиском є збирання натовпів «безкорисливих» прихильників та брутальні погрози в бік української влади, озвучені самим Саакашвілі під стінами Верховної Ради одразу після втечі з-під варти 8 грудня? Та й записи розмов Саакашвілі з «гаманцем Януковича» Сергієм Курченком, оприлюднені у Раді генпрокурором Луценком, мали б суд принаймні насторожити. Не насторожили. Після шестигодинного засідання (непоганий темп) Саакашвілі вийшов з залу з переможною усмішкою і… без браслета. Понад те, суддя Лариса Цокол «не встигла» до ранку 14 грудня пілготувати повний текст судового рішення, що відкладає можливість подання ГПУ апеляції.
До особи Лариси Цокол не зайве придивитися пильніше. Ця суддя, за даними ЗМІ, відзначилася дивною гуманністю щодо підслідних у резонансних справах. Так, саме вона звільнила з-під варти вбивцю Георгія Гонгадзе Олексія Пукача 2004 року. Особливо «урожайним» на прояви гуманності пані Лариси став 2015 рік, коли вона звільнила з-під варти одразу трьох відомих підозрюваних: «діамантового» прокурора Олександра Корнійця, нардепа-радикала Ігоря Мосійчука та колишнього лідера партії УКРОП Геннадія Корбана.
Те, що судова система України просякнута кумівством – не секрет. Як у краплі води це видно на прикладі Печерського райсуду – чи не найжирнішій суддівській парафії нашої держави. Безпосередній шеф Лариси Цокол – голова Печерського райсуду Руслан Козлов через дружину-суддю Ганну Крижанівську пов’язаний з Антоном Чернушенком, колишнім головою Апеляційного суду Києва. Після революції Гідності він втік до Росії, де, за даними тамтешніх джерел, контактує з іншим відомим утікачем – АндріємПортновим.
І ось тепер – увага. Напередодні компліментарного для Саакашвілі судового засідання Андрій Портнов, скориставшись Фейсбуком, відкрито кепкував над українськими силовиками і владою загалом, передрікаючи вихід Михеїла Ніколозовича з-під арешту. Портнов також щось знав.
Як бачимо, керована «з-за парєбріка» і поки що не реформована судова система України відкрито стала на бік тих, хто з натхненням, вартим кращого застосування, відкриває внутрішній фронт. Аби захопити владу вони гребують нічим. Навіть провокацією у вигляді штурму Жовтневого палацу під час акції 17 грудня, який не мав жодного сенсу. Єдина користь – це спровокувати бійку аби пролилася кров. Принижені та побиті соратниками Саакашвілі працівники Нацгвардії змогли втримали ситуацію.
Безглуздий штурм Жовтневого палацу засудили посольства Німеччини, Британії та США. Але Міхаель Саакашвілі, попри наявність відео, заперечує, що закликав людей йти та організовувати штаб у Жовтневому палаці. Так само він заперечував і прорив державного кордону і втечу з-під варти, зустріч з олігархом Ігорем Коломойським та переговори з олігархом Сім’ї Януковича Сергієм Курченком.
Гроші пахнуть: «Там русский дух…» колишніх українців.
Зрозуміло, що навіть за повної безкорисливості рядових симпатиків, агітаційні матеріали, сцени, звук, переїзди, утримання партійних осередків, оренда приміщень тощо потребують куди більших вкладень, аніж можна заробити лекціями у США та Європі. Пускати шапку по колу – громіздко і неефективно. Простіше домовитись з кимось, в кого грошва є. Першим таким «кимось» для Саакашвілі, як повідомляє преса, став колишній ворог і раптовий друг Ігор Коломойський. З ним наш кавказький претендент на папаху зустрічався у Женеві 7 вересня – за три дні до прориву кордону. Певну підтримку він отримав. Один лише прорив державного кордону, судячи з аудіорозмов помічники Саакашвілі СеваріонаДангадзе, обійшовся у 300 тисяч доларів.
Однак на таран кордону ресурсів вистачило. Саме цей вересневий таран перетворив просто екс-громадянина України Михеїла Саакашвілі на злочинця.
Аудіобомба вибухнула за неповних 3 місяці. 5 грудня втікача з-під варти Міхеїла Саакашвілі та генпрокурора Юрія Луценка відділяли одне від одного якихось кількадесят метрів. Перший в оточенні охорони отаборився у наметі під Верховною Радою, другий саме вийшов на її трибуну. Очільник ГПУ, як відомо, звинуватив апатрида у антидержавній змові з «гаманцем Януковича» Сергієм Курченком.Останній, судячи з продемонстрованих аудіозаписів, був не проти дати грошей Саакашвілі на зміну влади в обмін на підтримку у подальшому курченківськихбізнес-інтересів в Україні.
Генпрокурор експертизи плівок не боїться.
Топ-темою наступних днів стала справжність чи не справжність «плівок» Саакашвілі-Курченка. Один з експертів, фоноскопіст Кирило Усков знайшов у продемонстрованих в Раді фонограмах понад два десятка склейок, назвавши їх мультиком не придатним для розгляду в суді. Це опосередковано підтвердив і речник ГПУ Андрій Лисенко, мовляв, мелодію з двох нот не вгадаєш. Сам же генпрокурор висловив готовність піддати записи експертизі найавторитетніших закордонних фахівців. Немонтованих записів, за словами генпрокурора, є доста – багато годин.
Втім, Юрій Луценко навряд чи вийшов би на трибуну ВР не переконавшись попередньо у залізобетонності своїх доказів. Тож «мультик» точніше було б назвати трейлером. Для реклами фільму, як відомо, робиться ролик з нарізкою найсмачніших епізодів. Тому експертиза аудіозаписів без оригіналу це теж само що визначати смак їжі по запаху.
Ще один козир ГПУ – заарештований поплічник Саакашвілі СеверіонДангадзе або просто «Сєвєр». Звільняти його ніхто не поспішає – ані ГПУ, ані фани Саакашвілі. Та й розмов що то голос не його і не він на відео не звучать.
Зважаючи на події біля Жовтневого палацу, можна зробити висновок, що суддя Лариса Цокол зробила Міхеїлу Саакашвілі ведмежу послугу. Під час суду у європейських друзів України екс-Президент Грузії викликав співчуття, а тепер його дії вони засуджують. Тим більше, на Заході не в захваті, що Міхаель Саакашвілі робить переворот у воюючійкраїні за гроші диктатора Віктора Януковча.
Сергій Сидорук
