Як у Гайшині день села гуляли: співали, смакували, танцювали та кулі в небо запускали (відео)

0
1991

ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА

стосовно документальних історичних свідчень про с. Гайшин,

надана на клопотання № 26-24-309 від 5 липня 2021 р.

старости сіл Гайшин, Чирське, Гребля О. В. Якуби

Село Гайшин Переяславської міської об’єднаної територіальної громади Бориспільського району Київської області розташоване на правому березі р. Трубіж за 5 км на північ від м. Переяслав. Його площа становить 298,7 га, чисельність населення – 1134 осіб. На карті воно має вигляд правильного трикутника із заокругленими вершинами, розгорнутого із заходу на північ, з прямим кутом на Буртах. За три кілометри від Гайшина розташовані населені пункти Гребля та Чирське. Село налічує 13 кутків: Городище, Бурти, Пільма, Набережна, Ворочок, Винниця, Жукова гора, Солонці, Переяславська, Садова, Польова, Комсомольська та Завір.

Сучасна народна етимологія виводить назву населеного пункту від шинку у березовому гаю, який нібито знаходився неподалік поселення[1] («Гай» та «шин» ‑ шинок у гаю). Науковці вважають, що назва села походить від антропоніму – прізвища або прізвиська Гайша. Зокрема, козак Роман Гайша згадується у Реєстрі війська Запорозького 1649 р.[2]. Переяславський історик О. В. Колибенко вважає, що воно має тюркське походження[3]. Дослідник В. І. Марков пов’язував його із ім’ям у татар та казахів, яке походило від пророка Гайси, Гіси, Іси (Ісуса)[4]. Мовознавцю В. М. Брахнову воно нагадувало ім’я тюркського походження Айша – Гайша. Також він порівнював його із білоруськими Борейша, Корейша[5]. Проте, мовознавиця О. П. Карпенко вважає, що воно слов’янського походження та виводить його від первісного Голша (Голшва)[6].

Пониззя Трубежа з давніх часів було заселене людьми. Біля Гайшина розташовані залишки поселення епохи пізньої бронзи, а на його північно-східній околиці, за 8 км від Переяслава ‑  давньоруське городище ХІ‑ХІІІ ст. Останнє О. В. Колибенко здогадно ототожнює із Глібовим, який згадується у літописі під 1185 р.: «Сказав же тоді Ігор: «Спом’янув я гріхи свої перед Господом богом моїм, що я ж бо не пощадив християн і взяв у здобич Глібів коло Переяславля. Тоді ж бо не мало лиха зазнали безневинні християни…»[7].

Точна дата заснування самого Гайшина нині ще не встановлена. Донедавна вчені переважно датували першу писемну згадку про населений пункт початком ХVІІІ ст.[8]. Проте, дослідження бопланознавців дають підстави здогадно віднести її до сер. ХVІІ ст. Нижче у хронологічному порядку подаються деякі відомості про минуле с. Гайшин.

1648 р. Карта «Загальний план Диких полів, простіше кажучи, Україна. З суміжними провінціями» (лат. ‑ «Delineatio Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis»). Вона виконана французьким інженером та військовим картографом Гійомом Левасером де Бопланом (1600‑1673 рр.), який у 1630–1648 рр. перебував на службі у Речі Посполитій. На ній неподалік Переяслава позначено населений пункт у формі «Kazin».

1650 р.  Спеціальна карта України Гійома Левассера де Боплана 1650 року[9]. На ній на березі р. Трубіж між Переяславом (у формі «Pereaslaw») та Гланишевим (у формі «Lanizyn») позначено населений пункт у формі «Kazin», який дослідники ототожнюють із с. Гайшин[10].

1703 р., 15 січня. Запис на обмін присадибними місцями у м. Переяслав, який даний Івану Сулимі. У документі згадана Гайшинська башта[11].

1716 р., 22 травня. Універсал гетьмана П. Скоропадського, який підтверджує за Переяславським кафедральним монастирем надані без його відома полковником Томарою села Гайшин і Борщів[12].

1729‑1731 рр. У матеріалах слідства зазначено: «Село Гайшинъ – 13 дворовъ, которимъ владѣють монастира Катедралного Переясловского законники по унѣверсалу гетмана Скоропадского, в року 1716 данному, а в докладъ надлежить потому, что прежде онимъ всѣ полковники владѣлы»[13]. Також у них згадується Гайшинська брама[14].

1739 р., 2 березня. Відомість про майно покійного полкового судді О. Сулими та померлого Трахтемирівського сотника Рустановича. У документі згадана Гайшинська брама[15].

1752 р., січень. Військовий канцелярист Григорій Гуртович подав скаргу на вдову писаря полкового суду Переяславського Романовича Параску (у другому шлюбі – Дворецьку) на неповернення йому боргу або хутора під с. Гайшином 1-ої полкової сотні, який забезпечував цей борг[16].

1764‑1765 рр. У генеральному описі Лівобережної України зазначено: «Деревнѣ Гаишина от бунчукового товариша Григория Иваненка асаула полкового Михаила Лукашевича умершог сотника Копцевича»[17].

1770 р. Скарга ротмістра Євстафія Семеновича Сулими у Малоросійську колегію на рішення слідчої комісії про магістратські у м. Переяславі помістя. У документі згадана Гайшинська башта[18].

1781 р. Згідно з описом Київського намісництва у «деревне» (хуторі) Гайшин всього нараховувалося 65 хат. Серед них: козаків виборних – 22, козаків підпомічників – 24, посполитих власницьких, різночинських і козацьких підсусідків – 19[19].

1787 р. Згідно з книгою Київського намісництва у «деревне» (хуторі) Гайшин нараховувалося 210 душ. Власниками частини із них був полковник Лукашевич та секунд-майор Іваненко[20].

1859 р. Згідно із статистичними відомостями «деревня» (хутір) Гайшин розміщувався за 7 верст від Переяслава, мав 92 двори, 349 осіб чоловічої статі та 353 особи жіночої статі[21].

1885 р. У селі Гайшин нараховувалося 126 дворів, 840 мешканців. У ньому була церква, шинок та 13 вітряних млинів[22].

1902 р. У с. Гайшин знаходилася дерев’яна Іоанно-Богословська церква із такою ж дзвіницею, яку побудували у 1870 р. При ній діяли церковна сторожка, бібліотека, школа грамоти. Землі церковної нараховувалося 4¾ десятини, у тому числі ‑ ¾ десятини присадибної. Ружної землі – 33 десятини 2399 кв. сажнів. У рік священник отримував 300 руб., псаломщик – 100 руб.[23].

Наведені відомості звичайно не претендують на вичерпність, а минуле с. Гайшин потребує додаткового дослідження.

підготував

старший науковий співробітник НІЕЗ «Переяслав»

Олександр Горбовий


[1] Демуз І. О. Музеї при закладах освіти Переяславщини // Переяславський літопис. – 2011. ‑ Вип. 2. ‑ С. 29.

[2] Колибенко О. Топоніми та топооснови Переяславщини у «Реєстрі всього Війська Запорозького» / О. Колибенко, О. Колибенко // Історико-географічні дослідження в Україні. ‑ 2006. – Число 9. ‑ С. 256; Реєстр Війська Запорозького 1649 року / Упорядн. О. В. Тодійчук (гол. упорядн.), В. В. Страшко, P. І. Осташ, Р. В. Майборода; Ред. кол.: Ф. П. Шевченко (відп. ред.), Г. В. Боряк, Я. Р. Дашкевич та ін. НАН України. Археографічна комісія, Інститут української археографії, Інститут історії України; Російський державний архів давніх актів. – Київ: Наукова думка, 1995. – С. 33. – (Джерела з історії українського козацтва).

[3] Колибенко О. В. Етимологічний словник ойконімів та короткий словник топонімів Переяславщини / О. В. Колибенко, В. П. Коцур. – Переяслав, 1995. – С. 16‑17.

[4] Марков В. И. Тюркский след в истории Украины X–XVII вв. ‑ Санкт-Петербург: Евразия, 2016. ‑ С. 203.

[5] Брахнов В. М. Про місцеві назви Переяслав-Хмельницького району на Київщині / В. М. Брахнов. – Мовознавство: Наукові записки. – Київ: Вид-во АН УРСР, 1957. – Т. XIV. – С. 46.

[6] Карпенко О. П. З української ойконімії Київщини: етимологічні коментарі. II / О. П. Карпенко // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія Мовознавство. – 2017. – Вип. 1 (27). – С. 157.

[7] Демуз І. О. Музеї при закладах освіти Переяславщини // Переяславський літопис. – 2011. ‑ Вип. 2. ‑ С. 29.

[8] Карпенко О. П. З української ойконімії Київщини: етимологічні коментарі. II / О. П. Карпенко // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія Мовознавство. – 2017. – Вип. 1 (27). – С. 157; Аброскін П. І. Київщина козацька: люди і долі: нариси / П. І. Аброскін, В. В. Кривошея, О. В. Стасенко; Укр. акад. наук, Музей гетьманства. – Київ: Стилос, 2004. – С. 32.

[9] Спеціальна карта України Гійома Левассера де Боплана 1650 року / упоряд.: М. Вавричин, О. Голько; редкол. серії: Я. Дашкевич, П. Сохань, Ю. Лоза та ін. – 1:450000. – Київ, 2000. – 8 арк. (факс. вид-ня). + поясн. текст. – 72 c. – (Пам’ятки картографії України).

[10] Спеціальна карта України Гійома Левассера де Боплана 1650 року / упоряд.: М. Вавричин, О. Голько; редкол. серії: Я. Дашкевич, П. Сохань, Ю. Лоза та ін. – 1:450000. – Київ, 2000. – 8 арк. (факс. вид-ня). + поясн. текст. – С. 49, 59. – (Пам’ятки картографії України).

[11] Мотыжинскій архивъ. Акты Переяславскаго полка. ХVІІ‑ХVІІІ в. / Изд. А. и А. Савицкихъ. ‑ Киев: Типографія К. Н. Милевскаго, 1890. ‑ С. 16.

[12] Аброскін П. І. Київщина козацька… – Там само. – С. 32.

[13] Мякотин В. Генеральное следствие о маетностях Переяславского полка (1729–1731 г.) / Подгот. В. Мякотин. – Харьков, 1896. – С. 38.

[14] Мякотин В. Генеральное… ‑ Там само. ‑ С. 37.

[15] Мотыжинскій архивъ… ‑ Там само. ‑ С. 40.

[16] Аброскін П. І. Київщина козацька… – Там само. – С. 32.

[17] Ф. 57 (Генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 років). ‑ Оп. 1. ‑ Спр. 340 (Справа про проведення перепису в Київському та Переяславському полках; подвірний перепис жителів с. Козари Козелецької сотні Київського полку; документи на право власності (копії судових рішень, дарчих, купчих тощо) жителів Миргородського та Переяславського полків). – Арк. 97.

[18] Мотыжинскій архивъ… – Там само. ‑ С. 211.

[19] Описи Київського намісництва 70—80-х років XVIII cт.: Описово-статистичні джерела / АН УPCP. Археогр. комісія та ін.: Упоряд. Г. В. Болотова та ін.; Редкол.: П. С. Сохань (відп. ред.) та ін. ‑ Київ : Наукова думка, 1989. – С. 100.

[20] Описи Київського намісництва… ‑ Там само. – С. 245.

[21] Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел: [По сведениям 1859]. – СПб.: изд. Центр. стат. ком. Мин. внутр. дел, 1861‑1885. ‑ [Вып.] 33: Полтавская губернія по сведениям 1859 / Обраб. Н. Штиглицом. – 1862. ‑ С. 158.

[22] Волости и важнейшие селения Европейской России. ‑ Вып. ІІІ: Губернии Малороссийские и югозападные. ‑ Спб., 1885. ‑ С. 78.

[23] Клировая книжка Полтавской епархии на 1902 год. – Полтава, 1902. ‑ С. 438.

- Реклама -

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.