Останні роки за складністю, трагічністю і героїзмом українців – варті десятиліть. Революція Гідності, анексія Криму, війна на Донбасі дозволили українцям сформувати нові інститути громадянського суспільства, із загостреним почуттям справедливості, любові до своєї батьківщини. Кращі сини України полягли за гідне демократичне майбутнє народу, а не матеріальні цінності, саме тому, вони слугують прикладом для нинішнього і прийдешніх поколінь. Спостерігаючи останній рік за подіями в нашій країні і у місті постійно пригадую, а тепер нагадую слова побратима, професора Ярослава Потапенка «Коли задумуюсь, до чого ми прийшли через два роки після початку Революції Гідності, то все частіше здається, що я божеволію, або опиняюсь у страшному й абсурдному сні…».
Кожен політик, і навіть дрібний чиновник розуміє зміни в державі по-своєму. Хтось діє на перекір власній совісті, проте, за для власних політичних інтересів. Одні на псевдо патріотизмі з присмаком і шлейфом КГБшних співробітників борються за владу в місті, відстоюючи власні меркантильні інтереси. Інші, просто плентаються в обозі стрімкої історії через власну совковість. Така діяльність породжує конфлікти у місцевій громаді. Слід відзначити, що частина чиновників, політиків і простих громадян доводить своїми справами, що Україна – є цивілізованою європейською державою, а її народ, гідний називатися європейським. Саме тому, як і в буд-якій демократичній європейській державі мітинги і протестні акції річ звичайна і дуже потрібна.
Без перебільшень можна стверджувати, що відсутність важливої інформації, про екологічну безпеку майбутньої електростанції, історичний консерватизм і менталітет жителів міста, їх споконвічний дух боротьби за справедливість став причиною мітингу 16 липня 2017 р. проти побудови ТЕЦ.
Ми навіть і не здогадуємося, проте в нашому місті проживає багато визначних постатей, які в різні роки відіграли важливу роль у процесах розбудови нашої держави. Це колишні держслужбовці, академіки, громадсько-політичні діячі. Всі вони проміняли перенаселений, переобтяжений Київ на затишне, екологічно чисте місто Переяслав із своїми неперевершеними музеями, історичною і культурною спадщиною. Тому, питання екологічної безпеки Переяславщини стало предметом обговорення не тільки серед громади міста, а й на експертному й науковому рівні.
Інвесторам ТЕЦ потрібно усвідомити той факт, що вирішальне значення для переяславців і їх комфортного проживання відіграє саме екологічна безпека. Старожили міста і району стверджують, що надмірна протестна активність мешканців Переяслава стала причиною зупинки проекту будівництва в місті залізниці, а це було далеко не в демократичні часи. На той час, з економічної точки зору залізниця дала б розвиток промисловості і робочі місця, проте перетворила б історичний край із славним минулим Київської Русі й Козаччини, на сіре будденне і забрудне місто радянських промислових регіонів.
У питанні будівництва ТЕЦ, у нашому місті місцевим органам саморврядування потрібно бути максимально транспарентними, відкритими і уважними при прийнятті життєвоважливих для міста рішень, адже, якби на початковому етапі все було прозоро, то, мабуть, і конфлікту можна було б уникнути. Проте вже сьогодні будь які маніпуляції громадою міста не пройдуть. Водночас будь-які кроки зроблені радянськими нафталіновими методами із присмаком буремних 1990-х наштовхнуться на спротив активних жителів міста.
В будь-якому випадку страждає пересічний громадянин. Тому, слід пам’ятати, що вершителем долі Української держави був і залишається український народ. Як і в попередні роки, так і сьогодні жителі Переяслава виборюють своє право на життя у екологічно безпечному регіоні, дихати чистим повітрям!
Слава Україні!
Коцур Віталій, кандидат політичних наук, доцент, голова громадської ради при виконавчому комітеті Переяслав-Хмельницької міської ради
