26 березня напередодні Міжнародного Дня театру, народний театр районного Будинку культури, який налічує 60 років творчої діяльності, представив прем’єру вистави «Сватання на Гончарівці» за однойменною п’єсою Г. Квітки-Основ’яненка. Про це йдеться на сайті РДА.
Захоплююче театральне дійство класики драматургічного жанру на сцені втілили в життя народні артисти Переяславщини: Володимир Колодій (Стецько), працівник гіпермаркету «Нова лінія» в м. Бориспіль; Галина Горобець (Одарка) педагог-організатор із с.Мала Каратуль, Юрій Павлов (Прокіп Шкурат), будівельник; Анна Скляренко (Уляна) в.о. начальника відділу культури Переяслав-Хмельницької РДА; Володимир Мисюра (Олексій), працівник ТОВ «Костал-Україна»; Олексій Пагер (солдат Осип Скорик), працівник охорони с. Циблі; Анатолій Євсевський (сват Тиміш), керівник народних аматорських колективів – «Переяславський диксиленд» та «Криниченька», Віктор Григорович (Павло Кандзюба), працівник охоронної служби в м. Києві, танцювальний колектив «Реверанс» Будинку культури с. Велика Каратуль (керівник Владислава Рубан); Юлія Ковалівська (подруга Уляни), методист-сценарист РБК; Андрій Мисюра (парубок), студент ДВНЗ Переяслав-Хмельницький ДПУ ім. Сковороди, Андрій Барсименко (парубок), учень ЦПТО; діти: Міша Галіченко, Роман Калініченко, Віка Мардело та Каріна Лисенко (учні міських ЗОШ №2 і №6); Наталія Ходан, Людмила Потапенко та Ольга Черненька (учасниці народного фольклорного ансамблю «Помокляночка» Будинку культури с. Помоклі), Микола Губар (музика),Заслужений працівник культури України, доцент ДПУ ім. Сковороди та Володимир Петриченко (музика), керівник народного вокального ансамблю «Водограй» м. Переяслав-Хмельницький.
«Сватання на Гончарівці» стало справжнім вибухом щирих емоцій, людських почуттів – таких різних, і таких неповторних! Була гарна музика, танці, гра артистів – аматорів, щира, безпосередня! А ще був сміх, нові яскраві відчуття старої анекдотичної ситуації людського буття. Бо, хоч часи і змінюються, та драматургія фіксує отакі уривки із життя простих людей і дає відчути: головне залишається незмінним в усі часи – це людські почуття, такі як, любов, доброта, взаємоповага, ніжність і щирість! Квіти, оплески, добрі слова вдячності стали закінченою дією у театральному дійстві! Таки маємо ми в серці те, що не вмирає!
