Не зрадив Україну – не зрадить і ВАС: герой спротиву російським окупантам Юлій Мамчур йде до Верховної Ради.
Запорука незалежності України – це не тільки міцна армія, але й міцна економіка та міцна соціальна сфера. Тому життя нашого регіону має бути не лише мирним, але й заможним, вважає кандидат у народні депутати Юлій Мамчур.
Вперше про подвиг полковника авіації Юлія Мамчура країна дізналася у березні 2014 року, коли російські окупанти захопили Крим. Тоді 204-а бригада тактичної авіації Повітряних Сил ЗСУ, якою командував Мамчур, захищала військовий аеродром Бельбек.
Через бездіяльність тодішнього керівництва Міноборони наші льотчики у Криму були фактично покинуті напризволяще – без військової підтримки і без наказів з центру. Окупанти висунули їм вимогу – перейти на бік російської армії. Спокушалипідвищенням по службі, високими зарплатами (військові на російських базах у Криму отримували у 5-6 разів більше, аніж українські воїни). Обіцяли датиквартири – на той час лише 7% складу 204-ї бригади мали власне житло. Однак наші льотчики не зламали присяги, яку вони дали Україні.
4 березня 2014 року 204-а бригада під командуванням Юлія Мамчура вирушила у психічну атаку на російських загарбників. Відео, де українські воїни під державним прапором та прапором Севастопольської бригади тактичної авіації йдуть на озброєних росіян, облетіло весь світ. В наслідок такого відчайдушного вчинку захоплений Бельбек вдалося частково перебрати під контроль України.
Однак без підтримки з боку київського керівництва сили були не рівні. Під командуванням Юлія Мамчура українські льотчики самостійно здійснювали оборону Бельбеку, аж поки не вимушені були покинути аеродром. Полковник Мамчур був захоплений окупантами та вивезений до військової в’язниці у Севастополі. Під час ув’язнення російські військові чинили на Мамчура психологічний тиск, переконуючи його перейти на бік армії РФ. У той же час бригада Мамчура заявила, що не залишить окуповану базу, поки їм не повернуть їхнього командира. Врешті-решт 26 березня 2014 року окупанти були змушені звільнити полковника Мамчура разом з п’ятьма іншими захопленими українськими офіцерами.
За особисту мужність і героїзм полковник Мамчур був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеню та пам’ятним знаком «За воїнську доблесть». У тому ж 2014 році його було обрано народним депутатом України.
У Верховній Раді Юлій Мамчур працював у комітеті з питань національної безпеки і оборони. Завдяки його діяльності було збільшено фінансування на будівництво житла для українських військових до 1 млрд грн. Крім того, за участі Мамчура було підняте грошове забезпечення (зокрема, у льотчиків воно зросло у 3 рази), запроваджено багато пільг для учасників АТО і членів їх сімей, відновлено 2 авіаційних бригади. Утім, Юлій Мамчур вважає, що гідного життя варті не лише військові, а й ті, кого вони захищають. Гідні пенсії, гідна зарплата і соціальна підтримка кожного українця – це не менший внесок до обороноздатності країни, аніж зміцнення армії.
Незважаючи на статус народного депутата, Мамчур веде таке ж просте життя, як і його виборці. «Я офіцер і йшов до Ради не набивати кишеню, а служити України. Тому не маю ані маєтків, ані рахунків у швейцарських банках. Будь-хто може подивитися на мою декларацію і впевнитися у цьому», – каже він.
Юлій Мамчур одружений, має доньку Дарію, яка цього року закінчила Вінницький медичний університет і отримала направлення у Богуславську районну лікарню, де буде працювати педіатром.
