Поки в Адміністрації Президента ламають голову, яким чином «відсіяти» одіозних переможців конкурсу до Верховного Суду, розгляньмо ситуацію з призначенням суддів детальніше.
29 вересня 2017 року Вища рада правосуддя (ВРП) ухвалила рішення щодо призначення суддів Верховного Суду України і подала на підпис Президенту. Наразі це 111 кандидатів зі 120-ти переможців конкурсу, проведеного Вищою кваліфікаційною комісією суддів (ВККС). Водночас рішення щодо семи кандидатів відкладено, двох не рекомендовано до призначення. Щоправда, Громадська рада доброчесності (ГРД) має претензії до 30 переможців.
Загалом, роль ГРД справді вагома. За результатами проведених ними розслідувань 80 % кандидатів не потрапили до рейтингу переможців конкурсу, про що сказано у Звіті про результати моніторингу діяльності Громадської ради доброчесності в контексті стандартів та рекомендацій Ради Європи від 28 вересня 2017 року.
Причинами відхилення деяких висновків ГРД щодо окремих кандидатів були
– вихід ГРД за межі повноважень (у 24 висновках ставиться оцінка судових рішень та професійної компетентності кандидатів. Із них – 9 висновків більше не мали жодних інших аргументів);
– у частині інших претензій (передусім майнових, пов’язаних із пунктами декларації) кандидатами надано відповідні пояснення або докази;
– подвійні стандарти – у той час, як одним кандидатам певні обставини ставилися у провину, іншим кандидатам за наявності аналогічних обставин подібного висновку не надано;
– голосування за висновок абсолютною меншістю (7 голосів «за» з 20) – отже, далеко не всі члени ГРД погодилися, що кандидат є недоброчесним;
– конфлікт інтересів членів ГРД (зокрема, деякі члени ГРД були адвокатами і зустрічалися з кандадитами у суді);
– щонайменше 6 висновків ґрунтуються на політичних аргументах.
Зі свого боку експертами Ради Європи встановлено:
– ГРД не має чітких та формалізованих критеріїв, за якими проводить оцінювання доброчесності та професійної етики кандидатів на посади суддів;
– у міжнародних експертів викликає сумнів практика ГРД скасувати власні документи (із 147 прийнятих і опублікованих висновків згодом було скасовано 12);
– ГРД часто надавали документи, які ґрунтувались на припущеннях та сумнівних джерелах інформації;
– експерти не підтримують позицію ГРД щодо включення до оцінювання доброчесності кандидатів на посади суддів такого критерію, як належність до політичних партій (у ст. 24 Конституції України вказано, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками політичних, релігійних та інших переконань);
– у ГРД немає уніфікації практики підготовки висновків, що може сприйматися як наявність подвійних стандартів та упередженість щодо окремих кандидатів.
Усе це аж ніяк не дискредитує сам інститут ГРД чи результати його розслідування. Розуміючи недовіру до судової системи та епохальність змін, завданням конкурсу було вперше у світовій практиці долучити до обрання суддів ВСУ громадськість, яка покликана сприяти ВККС у конкурсному відборі, допомагаючи визначити доброчесність кандидатів на посаду судді. Саме СПРИЯТИ! І якщо фахівці із Ради Європи вказують на об’єктивні недоліки в роботі ГРД, можливо, варто прислухатися й надалі відпрацювати єдину методологію та механізми для визначення критеріїв професійної етики та доброчесності, а не дестабілізувати ситуацію?
Водночас саме завдяки прозорості конкурсу і роботі ГРД ми дізналися, що до складу суддів дивним чином потрапили деякі особи, які фігурують у скандальних судових рішеннях. Але їх не 30, а більш ніж утричі менше, і становлять вони лише 5 % від усієї кількості обранців. От на це справді потрібно реагувати. Тільки не для самопіару, а задля конструктивних дій і запобігання подібним випадкам. Указ про призначення складу ВС вже на столі Президента для підпису, і він НЕ МОЖЕ відмовити жодному кандидату, тому що не має таких конституційних повноважень! Оскільки документ повинен бути підписаний упродовж 30 днів, в Адміністрації Президента ламають голову, яким чином «відсіяти» одіозних переможців конкурсу до ВС. Адже завернути увесь список – це паралізувати роботу Верховного Суду, підписати – легалізувати недоброчесних суддів, котрі забороняли проведення мирних акцій під час Революції гідності та засудили нинішнього Генпрокурора.
Загалом ситуація неприємна, але знайдімо позитив і тут: сам факт участі в конкурсі одіозних суддів, які засудили Юрія Луценка (справа визнана Європейським судом із прав людини як політичне переслідування), свідчить про те, що жодних політичних органів у процедурі призначення залучено не було!
Якщо ж не брати до уваги інцидент із деякими призначеннями (для того ж і публічність конкурсу, щоб виявити подібні речі й оперативно вжити заходів!), відбулося довгоочікуване кардинальне оновлення складу суду. Лише чеверо суддів колишнього ВСУ стали переможцями конкурсу. За європейською практикою, уперше право носити мантію отримали не тільки судді, а й представники інших правничих професій: адвокати, науковці. Такої «свіжої крові» у ВСУ тепер 24 %.
Конкурс у ВККС тривав майже 9 місяців. У ньому була задіяна безпрецедентна кількість людей. Кандидати пройшли ряд складних етапів, щоб відповідати критеріям компетентності (професійної, особистої, соціальної), професійної етики та доброчесності: спеціальні перевірки (включно з НАБУ та НАЗК), професійне тестування, практичні завдання, психологічне тестування, співбесіди з психологами, аналіз досьє, співбесіди з членами ВККС. Уперше до конкурсних процедур були залучені представники NGO (Non-governmental organization). Крім того, усі конкурсні процедури були розроблені та реалізовані за участі та підтримки українських та міжнародних експертів, зокрема Проекту Європейського Союзу «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» та USAID «Нове правосуддя», «ОС Україна». Європа справді приємно здивована високим рівнем та масштабами конкурсу.
Глава департаменту правосуддя і правового співробітництва Ради Європи Ханне Юнкер: «ВККС виконала свою роботу на високому рівні. Якщо поглянути на процес у цілому, то можу сказати, що цей конкурс був дуже специфічний, дуже ретельний, дуже професійний, дуже змістовний та дуже прозорий, якщо порівнювати з іншими країнами. Я думаю, якщо поглянути на результати цього конкурсу – усе було на справді європейському рівні. Також вважаю, що деякі аспекти конкурсу можуть бути цікавими як досвід для інших країн».
Спеціальний представник генерального секретаря Ради Європи в Україні Режі Брійя: «ВККС використовувала всі наявні засоби для дотримання принципів відкритості та публічності під час проведення конкурсу до Верховного Суду»
Керівник групи експертів проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» Довідас Віткаускас: «Я не знаю жодної країни у світі, яка б повністю перебудувала Верховний суд через конкурсний відбір, адже це складне завдання і в юридичному сенсі, і в політичному, і технічно. Уроки, отримані під час цього конкурсу, стануть в нагоді для перезавантаження всієї судової системи України».
Є великі очікування, що це справді буде найкращий склад ВСУ за всі роки Незалежності. Те, що ми зараз дискутуємо стосовно кожного прізвища, знаючи біографії суддів, ще раз доводить про відкритий та прозорий конкурс. Раніше в Україні й близько подібної процедури не було. Тепер кожен із нас є справжнім учасником державотворення і з власною позицією бере участь у побудові нової судової системи. Тільки тут важливе уточнення: саме ВЛАСНОЮ позицією, а не нав’язаною тими, хто хоче дискредитувати будь-які намагання щось змінити в державі.
ОЛЕКСІЙ ВАКАЛЮК
