Зараз в Україні існують розбіжності і неясності щодо того, як виконавча влада керує сектором оборони.
Для передачі Києву летальної зброї в українській армії потрібно провести низку серйозних реформ, пишуть на сторінках Newsweek політолог корпорації RAND Ендрю Радін і колишній заступник Держсекретаря США з контролю над озброєннями і міжнародної безпеки Лінн Девіс, повідомляє Корреспондент.net.
Автори нагадали про недавно опубліковані висновки RAND щодо українського сектора безпеки.
Зараз в Україні існують розбіжності і неясності щодо того, як виконавча влада керує сектором оборони і безпеки. Повноваження президента в цій сфері фактично не відрізняються від повноважень уряду.
Українське міністерство оборони і Генеральний штаб ЗСУ не з’єднані в єдиний ланцюг командування.
Водночас обома відомствами керують військові офіцери, що підриває координацію, відповідальність і громадський контроль.
Служби внутрішньої безпеки, розвідки і армія не обмінюються даними. Головне відомство, яке забезпечує координацію, – це РНБО. Але воно виконує роль форуму для обговорень і має дуже обмежені повноваження з регулювання рішень чиновників. Низка кроків може допомогти вирішити ці проблеми.
Зокрема, слід чітко розмежувати повноваження не тільки високопоставлених чиновників, а й керівників всіх рівнів, а також розширити роль РНБО, реструктуризувати оборонний істеблішмент і помістити Генеральний штаб ЗСУ під контроль громадянського міністерства.
Також, незважаючи на значний прогрес в технічному забезпеченні армії, досі існують прогалини, які можна легко заповнити західним обладнанням і тренуваннями.
В України є велика оборонна промисловість, яка виробляє широкий спектр передового військового обладнання. Але ця індустрія зосереджена на експорті частково і через українське законодавство.
Позаконкурсні контракти як частина щорічного оборонного замовлення підривають конкуренцію та ефективність. Україна досягла значних зрушень завдяки новій прозорій системі електронних закупівель. Але стара система закупівлі озброєнь продовжує перешкоджати уряду мобілізувати оборонну індустрію для ефективного забезпечення військових потреб України.
У 2014 році українські бойові підрозділи не мали навіть базового забезпечення. Зараз ця проблема вирішена. Однак Україна продовжує покладатися на “паперову” систему обліку озброєнь і забезпечення.
Без сучасної електронної інвентаризаційної системи США і інші союзники не зможуть передати Україні сучасну зброю. Крім того, проблеми зі своєчасною доставкою критично необхідного забезпечення збережуться.
Автори зазначають, що це лише кілька проблем з великого списку викликів, які стоять перед українським оборонним істеблішментом. Корінні і важливі зміни повинні бути проведені саме українцями, а не іноземними радниками. США і західні союзники повинні лише підтримати і допомогти провести ці зміни.
