Віталій Саєнко: успішність кожного жителя – єдина запорука процвітання Березанської громади.

0
1467

Нашій  редакції пощастило взяти інтерв’ю у відомого на Березанщині громадського активіста, мецената, підприємця  Віталія Саєнка. Нам стало відомо, що пан Віталій готовиться висунути свою кандидатуру  на посаду голови Березанської міської територіальної громади. 

Журналіст: Головна причина, що спонукала прийняти рішення висунути власну кандидатуру на обрання міським головою?

ВІДПОВІДЬ: Головна причина – це стійка тенденція до відсутності подальших перспектив. Якщо продовжувати здійснювати місцеве самоврядування у територіальній громаді і управляти містом та навколишніми селами так, як це відбувається сьогодні, майже у кожного жителя не буде жодних перпекстив на майбутнє. Можливо люди генерації, до якої я належу, ще якось «дотягнуть» до неминучого кінця, а от наші діти та онуки вже будуть позбавлені «світлого» майбутнього. Треба чітко усвідомлювати, що при такому розвитку подій вже найближчими роками в нашому місті не буде вже не лише де вчитися чи лікуватися. Адже переважній більшості населення не буде де працювати, задовольняти свої культурні та відпочинкові потреби. Все йде до того, що в місті вже найближчим часом зникнуть місця для реалізації досугу та різноманітних хоббі. У тому числі, не буде й де рибалити та збирати гриби.  А також дихати звично чистим повітрям. Одним словом, не можна мовчки спостерігати як наша громада, володіючи насправді величезним потенціалом для розвитку на сучасних цивілізаційних засадах, на усіх «парах» котиться у прірву, вибратися з якої буде вже неможливо. Саме ця обставина, а не власні амбіції, й стала головним повштовхом для того, аби запропонувати виборцям власну кандидатуру на головну посадову особу нашої територіальної громади. Хоча, як і будь-яка інша ділова людина, я не позбавлений амбіцій та вважаю, що без них у політиці, нехай і місцевій – робити нема чого.

Журналіст:: А які саме основні недоліки присутні у Березанській громаді, як вважаєте?

ВІДПОВІДЬ: Наше місто лише має відповідний почесний статус, насправді ж у інфраструктурному відношенні воно не дотягує навіть й до звичайного селища. Більше того, в населених пунктах нашої громади не виконується жоден з державних нормативно-правових актів щодо розвитку благоустрою, соціальної, виробничої, транспортної та екологічної інфраструктури. В самому місті переважна більшість вуличної мережі позбавлена не лише велосипедних смуг, але й звичайних тротуарів, чи бодай хоча б пішохідних доріжок. Та що там тротуарів – переважна більшість вулиць в нашій громаді не є асфальтованою, а десятки кілометрів вуличної мережі на додаток до усього не має ніякого твердого покриття. Забудова в місті відбувається у суцільному хаосі, на багатьох вуличках паркани домогосподарств та інших суб‘єктів влаштовано таким чином, що вулиці й провулки навіть не є спроможними пропустити машини, котрі рухаються у зустрічних напрямках. В місті також немає майже нічого, що притаманне сучасному суспільству і без чого нинішнє людство навіть у країнах, ще учора перебувавших у переліку третьосортних, вже не уявляє свого існування. Зокрема, в нашому місті немає таких конче необхідних речей, як організована на сучасних цивілізаційних засадах мережа громадського транспорту, театральні та концертні заклади, сучасні виставкові та спортивні зали, стадіони, басейни, фестивальний та етнокультурний майданчики. Не існує системи підтримки творчих особистостей, не створюються відповідні заклади, арт-студії, муніципальні конкурси, не виділяються гранти та цільові кошти на розвиток цієї батаопрофільної справи, що без будь-якого сумніву вважається найбільш пріоритетною у сучасному світі. За великим рахунком, в нашому місті не існує централізованого водопостачання та водовідведення, а ті фрагменти що є наявними – наносять великі й непоправні втрати навколишньому середовищу. В нас абияк налаштований збір твердих побутових відходів, але й при цьому одночасно не існує системи їх глибинної переробки та сортування. До речі, сміття вивозиться на незаконно оформлену ділянку землі (є рішення суду про заборону використання цієї ділянки). У нас місцеві сільгоспугіддя щороку вирощують найбільш агресивні види культур, що вбивають землю. А підживлюють та обробляють рослини такою хімією, від якої масово гинуть усі істоти, що дають цій землі саме життя. Отруюється та зникає вода, масово гинуть птахи, нанесено непоправного удару навіть по опилювачам рослин та бджольному господарству. Уся територія міста просто захаращена побутовим сміттям. Гори побутового сміття перебувають просто неба у посадках, навколо доріг і залізничних колій, ними вщент заповнені навіть навколишні ліси. Неділова деревина в мережах Громади також не переробляється. Замість того, аби давати суб‘єктам громади органічні добрива, мульчу, компост, паливні брикети та інші корисні компоненти, вона лежить просто неба в лісах, посадках, на звалищах, а деінде – просто на вулицях населених пунктів, засмічуючи їх та отруюючи атмосферу шкідливими продуктами органічного розкладення.  Навіть дивно, навіщо при такому нікуди не гідному стані справ взагалі обирати собі місцевцу владу, представники якої не лише не вміють, а й відверто не бажають займатися своїми безпосередніми адміністративними обов’язками з наведенням побутового ладу? Ігноруючи відповідні зобов’язання за займаними посадами буквально на кожному кроці. Я вже навіть не кажу про питання перспективного розвитку, стратегічного планування  та системного контролю за практичним виконанням запланованих заходів, якими  органи та посадові особи мають займатися у щоденному режимі. Втім у нашій мерії протягом останніх десятиліть навіть жодного разу не підійшли до їх розгляду чи бодай формування відповідного бачення. Тобто – до формування відповідної політики розвитку міста і усієї громади в цілому. Принаймні, незважаючи на усі намагання, мені так й не довелося побачити на власні очі жодної концепції чи консолідованої програми перспективного розвитку, заходи якої б цілеспрямовано виводили нашу громаду на зовсім інший рівень розвитку. Тим більше, не довелося побачати виконання бодай чогось, що свідчило б про докорінні трансформації у муніципальній інфраструктурі. Отже, перелічувати існуючі недоліки можна ще довго. Адже уявіть собі, в нашому місті не існує жодної паркової зони, паркових атракціонів, усього того, що існувало навіть у містах Радянського Союзу у найбільш важкі часи випробувань для нашого народу. Фактично ж, єдиним місцем у Березані, де люди можуть зустрітися, аби поговорити, на сьогодні є … продуктова «Фора». З рештою у нашій громаді немає де реалізувати власні трудові потреби та навіть більше – немає де реалізувати свої творчі та підприємницькі можливості. Я вже не кажу про такі супутні аспекти, як соціальний захист, муніципальна допомога малозахищеним верствам, будівництво та оренда власного комунального житла і таке інше. Тобто, незважаючи на «величний» статус, в нашому місті за інфраструктурною складовою немає нічого, аби віднести населені пункти міської громади бодай до добряче облаштованих сіл. А за змістом діяльності обраних органів місцевого самоврядування усіх попередніх скликань без винятку,  в місті не спостерігається жодної адміністративної дільності, спрямованої на виконання завдань з муніципального обслуговування громадян і територій громади.  І це стосується навіть найбільш важливих питань місцевого значення, без системного вирішення яких не можливо підтримувати життєдіяльність громади.

Журналіст:: А який недолік з усього переліченого вище є найбільш істотним, аби зосередити на ньому увагу у майбутньому?

ВІДПОВІДЬ: Практично усе, чим займалася та продовжує займатися влада в місті, на мій погляд є суцільним недоліком.

 По-перше, громада функціонує в умовах повної невизначеності щодо того, в якому напрямку нам всім треба рухатися і що конкретно нам треба робити за комплексом відповідних складових задля того, аби досягти стратегічної мети.

 По-друге, якби ми й дійно якимось чудом мали відповідне стратегічне бачення, погоджене переважною більшістю жителів міста та Громади в цілому, я не бачив у минулі роки й наразі не бачу жодного кадрового потенціалу в тих управлінських групах, що до сих пір  керували містом для того, аби кваліфіковано реалізувати поставлені стратегічні цілі. З рештою, протягом багатьох років поспіль я не бачив жодної спроби бодай залучити ззовні висококваліфікованих фахівців та спеціалізовані організації, аби завдяки їх порадам, або складеним планам дій, чи експертним висновкам й напрацюванням викарабкатися з прірви, в якій опинилося місто через управління громадою людьми вкрай низької адміністративної кваліфікації й відповідальності. Я вже умовчую про посадову нечистоплотність, що розцвіла в нашій міськраді буйною квіткою.  Отже, окрім усього іншого, справи виглядають настільки невтішно ще й через те, що ми, як члени громади, упродовж багатьох років поспіль робили дуже легковажний вибір, обираючи в депутати та посадові особи ті персоналії, які за фактом виявилися нездатними виконувати покладені на них обов’язки. До того ж, ми їх недоречно мало конролювали, недостатньо вникали у суть справ, які ними робилися, а головне – не вимагали голосно від них працювати системно, прозоро та кваліфіковано, або ж йти геть, залишивши адміністративний простір більш достойним персоналіям.

Журналіст: Все ж таки, що ж саме тоді необхідно зробити першочергово, аби справи у місті зрушили у напрямку позитивних перетворень?

ВІДПОВІДЬ: Відповім дуже стисло. Необхідно сформувати стратегічне бачення перспективного розвитку міста, якщо хочете – уявлення щодо місії нашої Громади. Обговорити напрацьоване у цьому контексті публічно з жителями усіх внутрішньоміських утворень, з експертними колами, профільними громадськими організаціями. Ухвалити відповідну концепцію розвитку на довготривалу перспективу на референдумі чи на засіданні представницького органу з широкою присутністю відповідних фахівців та представників громадськості. На основі цього розробити консолідовану й вузькогалузеві програми, ретельно опрацювати усі заходи за їх змістом та невідкладно почати реалізовувати те, що буде запропоновано на найближчу перспективу. Аби вже максимум за рік виборці побачили та відчули  зрушення у напрямку трансформаційних перетворень, що істотно поліпшать якість муніципального обслуговування на території міста та рівень кофортності проживання в громаді.

Журналіст:: Які першочергові кроки здійснить група Ваших однодумців у випадку, якщо прийде до влади?

ВІДПОВІДЬ: Довго роздумувати та зорганізовуватися не будемо. У нас на переліку є три речі, які конче необхідно реалізувати у найближчі ж місяці перебування при владі.

 Перше, це навести побутовий лад в місті у тому обсязі, наскільки це буде можливим виключно за вживанням відповідних адіністративних дій та точечним перерозподілом існуючих ресурсів в межах цільових бюджетних призначень.

 Друге – це створити нормативне підгрунття для впровадження в місті засад перспективного розвитку. Тобто, поряд із звичайною буденною адміністративною діяльністю, спрямованою на поточне покращення стану справ у системі благоустрою та комунального обслуговування в громаді, будемо широко залучати фахівців, експертів, представників громадськості та усіх місцевих політичних сил задля того, аби розробити стратегічне бачення її перспективного розвитку, викласти його юридичною мовою шляхом розробки й приняття комплексу нормативно-правових актів місцевого значення. А також обговорити й погодити його основні заходи із широкими колами населення, трудовими та творчими колективами. А шляхом проведення широкої інформаційної кампаніії довести до людей розроблені плани і обговорити їх зміст із якомога більшою кількістю жителів громади.

 І нарешті останній крок із розряду «першочергових». Ми плануємо розглянути питання наявних фінансових ресурсів, а також провести переговори на предмет, можливо хтось із ймовірних партнерів  виявиться здатним приєднатися своїм власим ресурсом до зусиль органів місцевого самоврядування, аби разом вже протягом декількох місяців після виборів виконати декілька пілотних проектів, спрямованих на інфраструктурний розвиток та підвищення привабливості міста. Після чого, сконцентрувавши ресурси,  маємо реалізувати відповідні заходи, або бодай їх істотну частину максиум впродовж року, аби жителі переконалися у серйозності наших намірів щодо перетворення життя в громаді на краще. Так само як і у тому, що ми дійсно можемо працювати системно та відповідально перед виборцями.

Журналіст: Може у Вас та ваших однодумців є вже якісь конкретні ідеї та стратегічні бачення щодо майбутнього розвитку Березанської громади? Не могли б поділитися відповідними думками з нашими читачами?

 ВІДПОВІДЬ: Дійсно такі ідеї і бачення є і вони випливають із першочергових потреб більшості жителів. Адже майже кожен в місті прагне комфорту, особистого та суспільного добробуту. Для цього потрібна наявність можливості відповідного працевлаштування. Тобто, наявність одразу великої кількості вільних робочих місць із вельми пристойною заробітньою платою. Що за умов сьогодення має складати не менш як 15 тисяч гривень на місяць за умов  сорокагодинної праці на тиждень. Усі попередні очільники міста декларували, що без істотних проблем вирішать відповідну проблему через пошук промислових інвесторів. І для цього нарізали неймовірну кількість ділянок промислового призначення на території міста. Давайте тепер проаналізуємо, що ж в підсумку має громада від здійснення відповідної політики? Я констатую це так – одні лише мінуси. По-перше, більшість інвесторів, що із превеликим задоволенням забирають міські землі, намагаються розмістити в межах нашої громади переважно екологічно небезпечні об’єкти. Які вичавлюються з ЄС з екологічних причин. Один з таких активна громадськість міста не дала розмістити безпосередньо в Березані, так об’єкт натомість з’явився на Трубіжу поблизу с.Коржі. І звідти забруднює річку, навколишні березанські ліси та житлову забудову у Соколях. При цьому ми навіть не знаємо наскільки небезпечним для нас є відповідне сусідство. Адже служби екологічного контролю з відповідними сучасними лабораторними потужностями ані наша мерія, ані Баришівська райрада створити не спромоглися. Ніяких вимог з цього приводу не висунуто чомусь й до тамтешнього інвестора. Зрештою маємо наразі лише в одній Березані більше працюючих чи частково діючих промислових підприємств, аніж за радянських часів. І що з того? Реальне безробіття в місті залишається більшим, аніж будь-коли. Адже сучасні промислові виробництва створюють величезну додану вартість із одночасним працевлаштуванням лише мінімальної кількості виробничого персоналу. Яскравий приклад – «Бела». За мільярдних обертів у найкращі часи це підприємство працевлаштовувало лише кілька десятків осіб. Що за масштабами Березані – це взагалі нічого. Адже, для прикладу, за радянських часів кожний з радгоспів, що розташовувалися на території Громади, працевлаштовував орієнтовно у десятеро більшу кількість співробітників. До того ж, на «Белі» не надто вражаюча заробітня плата і натомість – чимала плинність кадрів.  Ще більш негативним є досвід із «залученням інвестицій» на прикладі березанського «Аероку». Підприємство регулярно наносить дуже велику, якщо не сказати – непоправну – шкоду навколишньому середовищу та здоров’ю людей. У докризові часи воно реалізовувало вироблену продукцію по всій Україні. За відповідними обсягами виробництва автофури, що розвозили продукцію, вщент зруйнували головні міські автомагістралі. Альтернативних під’їзних шляхів власник не створив, до міського бюджету сплачував суцільні «копійки». Який зиск від такої «інвестиції»? Мені особисто здається – ніякого, лише одні збитки, при цьому не тільки суспільні, а й приватні. Адже фури пошкодили й чималу кількість будинків на вулицях, якими пересуваються. Не кажучи вже, знову ж таки, про нерви та почуття жителів відповідних внутрішньоміських забудов.

Одним словом, нам здається, що розмови на тему «Нас врятує інвестор, який створить нам робочі місця» – потрібно вже припиняти. Промислових Інвесторів дійсно є багато і в Україні, і в світі. І як свідчить багаторічний досвід, зазвичай вони створюють неабиякі проблеми та неприємнсті.  Отже, значно більш раціональніше створювати робочі місця власними силами. З використанням кращих якостей і відповідної ініціативи представників місцевої спільноти. Тобто, ми маємо спертися на підприємливість наших власних людей, почати із створення невеличких виробничих сімейних бізнесів і малої кооперації у системі місцевого підприємництва. Адже маємо велику незаповнену нішу дрібного виробництва, яке колись існувало, та зрештою було втрачено. От наразі і маємо, що у майже двадцятитисячне місто (а у літній сезон щонайменше удвічі більше за кількістю проживаючих та відпочиваючих) хліб завозимо із столиці, із Черкас та інших територій. Та якщо б лише один хліб! Завозимо у місто ззовні майже усе, навіть напої і пиво, якими колись Березань саме і славилася. І через які була відомою навіть у Петербурзі та у європейских столицях. Треба ж, аби все виробляли на високому конкурентному рівні безпосередньо на місці – у Березані. І хліб, і тістечка, і ковбаски, і кондитерські вироби. А частину продавали у торгівельних точках навколо міста, у сусідніх районах та областях,  а може навіть у столиці України з її майже безмежним попитом. Те ж саме стосується й невеликих броварень, дрібних виробництв галантерейних та трикотажних виробів і багато чого іншого! Все це уявляється можливим дуже швидко організувати та налагодити на сімейному рівні, далі побачивши зиск – потягнуться й інші, а за декілька років дрібні підприємці здатні створити чималу кількість робочих місць і для сусідів, родичів, друзів та знайомих. Саме це і є секретом успіху для сучасної сільської місцевості та невеличких міст. А не примарні, зазвичай шкідливі у багатьох відношеннях великі промислові виробництва, яких в нас і так вистачає, більше просто немає куди.

Зрештою в Березані, з її розкішним навколишнім середовищем та краєвидами, є ще один й досі незадіяний потенціал – сфера дозвілля та відпочинку, зелений,сільський,історичний туризм, культура та спорт. Це обумовлено унікальним географічним та транспортним місцерозташуванням нашого міста. До Березані можна дуже швидко й зручно дістатися автомобілем, маршруткою чи навіть залізницею з Києва. За потреби, не буде істотних проблем із відвідання нашого міста і харків’янами, полтавчанами, дніпрянами і жителями Запоріжжя. Треба скористатися цією безумовною географічною перевагою і налагодити культурно-відпочинкове життя у місті таким чином, аби усі навколо почули про можливості, що відкриваются з відвідання нашого улюбленого міста. Організувати та проводити всеукраїнські етнокультурні фестивалі, спортивні змагання. Ми обов’язково зробимо це. І в налагодженні цієї важливої у сучасному світі справи «першу скрипку» мають зіграти так само суб’єкти  дрібного підприємництва. Щиро вірую в те, що в разі, якщо ми захочемо збудувати в місті принципово нову модель сучасної «зеленої»  економіки, спільними зусиллями усіх громадян ми цілком зможемо це зробити.

 А от що задля цього потрібно робити владі?

 Перше – забезпечити екологічну чистоту і розвиток культурного середовища в місті.

 Друге – швидко привести до ладу муніципальну інфраструктуру та збудувати мережу культурно-розважальних,спортивних і туристичних об’єктів. І нарешті головне – створити по-справжньому дієву й ефективну систему розвитку малого підприємництва.  Роблячи при цьому наголос на підтримці у першу чергу малого, нешкідливого для навколишнього середовища та людини, а також ощадливого виробництва, туристичного та відпочинкового обслуговування. Для цього місцеве самоврядування має мобілізувати на підтримку становлення нових підприємців більшість із наявних ресурсів – земельні ділянки, незадіяні будівлі та споруди, адміністративне врегулювання, допомогу у одержанні грантів та кредитних ресурсів тощо. А в разі потреби навіть допомагати у будівництві об’єктів для розміщення суб’єктів малого підприємництва та здійснювати муніципальну підтримку іншими доступними формами, що не заборонені чинним законодавством.

На останок зазначу, що окрім іншого, розвиток малого виробничого та культурно-спортивно-мистецько-концертного-відпочинкового підприємництва в нашому місті має істотні переваги у сенсі наповнення бюджету територіальної громади. Адже сплата податків фізосіб-підприємців зазвичай у стовідсотковому розмірі зараховується до міського бюджету і на відміну від багатьох інших фіскальних стягнень не вилучається до бюджетів вищих рівней.

Журналіст: День прапора та День Незалежності відзначає Україна, що Ви побажаєте жителям громади у ці святкові дні.

ВІДПОВІДЬ: Мудрості, щоб кожен зрозумів, що успішність кожного громадянина це єдина запорука процвітання Березанської громади. І жителям громади, як виборцям потрібно  усвідомити, що від їх дій, залежить надзвичайно багато, їх успішність, достаток, здоров’я, також дуже важливо, якого вони менеджера наймуть, саме наймуть наголошую, на наступні 5 років на посаду голови Березанської міської територіальної громади.

Розмову вів Юрій Бобровнік

- Реклама -

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.